Лялька-мотанка - український оберіг!
Лялька-мотанка
– українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.
Здавен у кожній родині лялька-мотанка
виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом
матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок
і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років.
Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину
заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти
чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала
паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. Людина вигадувала
ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому.
Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні
думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до
іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка
зв’язувала увесь рід.
Наші пращури вірили, що лялька є
посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини
разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх
дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на
голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після
одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.
Обличчя
у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.
Берегиням — іншому різновиду — на
обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина
одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій...
Усі елементи одягу мотанки є
символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній
і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом...
Українська
лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші
— глиняні — сягають доби Трипілля!
Немає коментарів:
Дописати коментар