Щорічно, 3 грудня, відзначають  Міжнародний день людей з інвалідністю. Заходи спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя, на переваги, які отримує суспільство від участі інвалідів в політичному, соціальному, економічному і культурному житті. В Україні проведення цього дня встановлене Указом Президента, починаючи з 1993 року.

   Цей день не можна називати святковим, проте він підкреслює необхідність досягнення забезпечення рівних прав інвалідів і їх участі в житті суспільства. Міжнародний день людей з інвалідністю – день підведення підсумків зробленого для цієї категорії громадян, аналізу фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня. Нині в Україні понад 2 мільйона 800 тисяч людей мають статус інваліда. Це 6,1 % від загальної кількості населення.

        З огляду на останні події хочеться озвучити наступне: коли дитину з аутизмом не беруть у шкільну поїздку, а дитину з синдромом Дауна вигнали з танцювального класу, бо він не встигав за іншими, я відчуваю потребу написати про це. Є такі хлопчики й дівчатка, яких ніхто не запрошує на дні народження. Є діти, які хочуть бути в команді, але їх ніхто не бере, бо важливіше перемогти, ніж дати таким дітям можливість брати участь . Діти із особливими потребами не рідкісні й не дивні, вони лише хочуть того самого, що й інші: прийняття!

       У цей день зазвичай організовують різні заходи, спрямовані на інформування людей. Їм розповідають про те, наскільки важливо підтримувати тих, хто має обмежені можливості, при можливості допомагати. Саме тому керівник гуртка Д.В.Гетманець для вихованців повела інформаційну бесіду «Ми - рівні». Дуже важливо, щоб наша увага і турбота не обмежувались одним днем у році. Тому, згадуються слова: «У душах людських хай палає тепло, людське милосердя хай творить добро». Інвалідність – це не вирок! Таким людям тільки важлива постійна увага й турбота суспільства!